Work Text:
Вова цінував такі моменти, дуже рідкі, але того навіть ще цінніші. Хвилини спокою і свободи, коли можна було відпустити себе, не тримати лице, не стримувати і вивіряти кожен рух, жест і слово. Так, це бувало тільки за закритими дверями, у дуже тісному колі, але ж.
Сьогоднішня компанія була найприємніша.
Вова повільно розстібнув сорочку Андрія, провів долонями по грудям, розкриваючи поли і втупився носом в оголену шкіру, жадібно вдихаючи її запах, таке собі гілті плеже. Голова паморочилась тільки від близькості і дозволеності цього жесту, а руки, що вже обіймали і гладили його самого майже виключали свідомість.
Анджей, завжди обережний і лагідний, тихо підійшов зі спини і враз стало жарко, він провів руками по його грудях і потягнуся до ґудзиків. Вова був зажатий між ними двома і ледь тримався на ногах: від збудження, від задоволення, від передчуття – так вони ще не пробували. Такого він ще не відчував.
Стягуючи з нього сорочку, Анджей торкнувся губами шиї і малював пунктирну доріжку з поцілунків аж до самого плеча, де трошки затримався і лишив вологий слід. Його теж потроху накривало, ще кілька хвилин і зовсім втратить контроль. Вові це в ньому і подобалось: нестримність змішана з ласками і пестощами, що завжди занурювали у вир задоволення.
Андрій підняв ого обличчя за підборіддя, посміхнувся дуже хижо і хтиво і, схиливши голову, потягнувся до його губ. Доводилось кожен раз ставати навшпиньки, але поцілунки з ним того варті: глибокі, пристрасні, чуттєві. Вова поклав руки йому на плечі і потягнув сорочку вниз, трохи сковуючи йому руки, але притискаючись всім тілом. Анджей забрав сорочки їх обох і обережно погладив Андрія по руці, зачіпаючи і голу спину Вови. Він не намагався нагадати про свою присутність, ні, просто хотів бути частиною всього, що відбувається – Вова навчися читати його отак, по простих і наче непомітних жестах.
Штани знімали один з одного перемежовуючи процес поцілунками і пестощами: тактильність вийшла на якийсь зовсім новий рівень, постійне відчуття рук на своєму тілі, блукаючих, стискаючих, трошки дряпаючих – робило шкіру надчутливою, наче нервові закінчення в мить підкрутили налаштування на максимум.
Вова губився у лагідних обіймах і поцілунках: Анджей притискав його до себе і шепотів приємності, приблизно половина губилась в стогонах і гучних видихах, Андрій сильними руками вів по його спині, спускаючись до сідниць – і, божечко, як же паморочилась голова, як горіло все тіло, як розривало від всього цього. Так багато, стільки нестримних бажань, стільки несказаних слів. Хочу, кому потрібні слова, коли рот можна зайняти чимось цікавішим ніж розмови?
Вову опустився на коліна і по черзі облизнув члени Андрія і Анджея: йому доведеться постаратись, але він точно не дозволить цим двом засумувати. Власне, вони і самі були не проти «познайомитись» один з одним. Поки Вова обережно огортав язиком член і брав до рота, Андрій, цілував Анджея, притримуючи йому голову. Анджей вперся долонею йому в груди, а іншу запустив Вові у волосся. Здавалось, він зіштовхнувся з тією ж проблемою – забагато відчуттів. І тільки Андрій наче був у своїй стихії, встигав пестити їх обох і дуже недвозначно демонструвати своє бажання і задоволення.
Вони перемістились ближче до ліжка і Анджей ліг першим, тягнучи Вову за собою. Вони цілувались і гладили один одного, поки Андрій вмощувався позаду і повільно цілував плечі і спину Вові. Вони разом спустились нижче: Вова знову до члена Анджея, а от Андрій поклав руки на Вовині сідниці, обережно їх розвів і торкнувся вологим поцілунком стиснутого кілечка. Вова не стримав стогону, ніколи не міг, і Андрій це чудово знав і вміло користувався. Дуже вміло: водив язиком навкруги і лиш потім поступово, дуже обережно, торкався кінчиком язика, помаленьку проникаючи в середину.
Вова весь тремтів, він ледве-ледве тримав концентрацію достатню для того, щоб все-таки приділити увагу і другому партнеру. Анджей, чудовий, все розуміючий Анджей, сам спустився нижче і почав його цілувати, стискаючи і граючи з його сосками. І коли здавалось, що більше він просто не здатен витримати, Вова відчув як його розтягують слизькі пальці. Він хотів сказати «зупинись на хвилинку», він хотів вхопити більше повітря і віддихатись, він хотів… Він подався назад на пальці, навіть не розуміючи, що робить це, тіло вже давно взяло контроль над розумом не лишивши місця для роздумів, пауз і сумнівів.
Коли Андрій поступово входив, Вова стиснув простирадло і зажмурив очі, Анджей цілував його у скроню і шепотів: «Ти такий красивий, такий чуттєвий, такий солодкий…». В очах потемніло, дихати стало важко і це тільки перший поштовх. Вова відкрив очі: все пливло і мінялося як на картинах Далі, але він все-таки сфокусував погляд і поцілував Анджея, прикушуючи його губу. «Пристрасний, такий шале-е-ний, Вова-а», – шепіт ледь не перетворився на хрип, коли Вова повів долонею по твердому члену Анджея.
Андрій рухався повільно, даючи змогу звикнути і насолодитися. Він точно знав, як і що подобається Вові, відчував його всім собою і дарував саме ті відчуття, що потрібні в цей момент. І тому сам Вова зовсім не здивувався, коли він поступово потягнув його назад, намагаючись затягти на свої стегна. Він притиснув Вову до грудей, обхопив його член і повів рукою вверх-вниз, прикушуючи кінчик вуха – вірний знак, що його збудження вже десь на межі.
Встати все одно довелось: Андрій ліг на спину і Вова осідлав його, повільно опустившись на член, впираючись долонями в коліна. Андрій притримував його, не дозволяючи зробити це різко, він все контролював сам, наче той контроль йому не відмовить за кілька хвилин, ха! Анджей теж підвівся і став навпроти Вови: він тримав член в руках і лагідно водив по ньому долонею, йому явно подобалась картинка перед очима. Вова відчув поштовх знизу і ледь не підстрибнув, щоб тримати рівновагу, довелось опертися на стегна Анджея і коло замкнулось.
Вова пестив язиком голівку, час від часу забираючи її до рота і посмоктуючи як льодяник, Анджей все ще притримував член одною рукою, іншу він поклав на стіну, намагаючись тримати рівновагу. Андрій прискорив темп і вже вбивався в тіло Вови, похрипуючи на видихах, він болісно стискав його стегна, впиваючись в шкіру коротко стриженими нігтями. Вони всі втрьох були вже десь на межі світів і не впали у прірву лише випадково.
Андрій вигнувся і натягнув Вову ще сильніше, заганяючи настільки глибоко, наскільки це можливо. Вова стиснув його собою і одночасно втягнув щоки, беручи до рота член Анджея, той гучно видихнув зверху і почав рухати рукою швидше. Світ розколовся, загремів, захрустів, розірвався на мільйони маленьких шматочків. Розгублений, дезорієнтований і зажатий між задоволеннями, Вова нарешті відчув полегшення: Андрій знову притиснув його до себе і дрочив йому, рухаючи долонею в трошки рваному, але швидкому ритмі. Він кінчив з глибоким протяжним стогоном, залишками свідомості відмічаючи, що на груди капає щось в’язке і гаряче.
В реальність повертали короткі сухі поцілунки: Андрій вів губами по його шиї, Анджей тримав його руку біля обличчя і цілував долоню. Треба було в душ, і все-таки щось з’їсти, і поспати більше вже звичних п’яти годин. І все це обов’язково, але трошки згодом. Поки можна було насолодитися моментом і відчуттям спокою і ситості.