Work Text:
Бліці:
- Підходжу
Столас:
-Не можу дочекатись
- В мене є дещо для тебе ;)
- Шо це
- Сюрприз💗
З якимсь хвилюванням, Столас прокрутив їх з Бліцом переписку. Він не міг згадати, щоб колись був настільки схвильованим перед зустрічу з бісом.
Думаю він буде в захваті від цього сюрпризу
Поки принц сидів глибоко замислившись над помаранчевим кристалом в одній руці і телефон в іншій, двері відчинились, в проході показався один з його псів-охоронців. Охоронець вклонився і сказав « Пане, ваш біс тут»
«Впускайте його»
Охоронець вклонився ще раз і вийшов за двері. Декілька хвилин пізніше двері знову відчинились і в кімнату зайшов біс. Столас відчув як його серце затремтіло від захоплення, коли Бліц зачинив за собою двері, повертаючи голову щоб поглянути на птаха.
«Гаразд, збочена пташка…Що то за сюрприз?» запитав біс сідаючи біля Столаса, який проігнорував його питання та вирішив змінити тему, щоб зберегти очікування. Широко посміхнувшись він відповів « Також радий тебе бачити Бліці. Як ти? Як твої друзі з агентства?» В другого це викликало лише глузливу посмішку та закочування очей, але Столас так і продовжував доброзичливо посміхатись дивлячись на біса, який в свою чергу витягнув ноги та закинув руки за голову. « Не роби вигляд наче тобі не начхати на мене та на моїх працівників, Столас. Що це за сюрприз? Нова поза чи може нова іграшка чи ще щось?»
«Ні ні! На справді в мене є дещо для тебе» Збудження почало підійматись всередині Столаса, коли як його рука міцніше обхопила кристал і він відчув, як загорілися зіниці в його очах. Бліц глянув на нього з легкою зацікавленістю змішаним з натяком на підозрілість. Столас чекав доки Бліц щось скаже, але той мовчав. Тож з невеликим тріумфом Столас дістав кристал та підніс його ближче до Бліца. Очі біса розширились і він закашлявся наче в його горлі щось застрягло. «Столас, в ім’я Сатани, що це?»
« Це кристал Асмодея. Я взяв цей кристал у нього, тепер ти і твоя команда можуть переміщатись в світ людей без мого гримуару! Чи це не прекрасно!?» Слова лилися з нього рікою і він поклав кристал між собою та Бліцом, він радісно щебетав наче пташеня, а його плащ розлітався кожен раз коли він змахував руками.
Бліц мовчав. Його хвіст залишався на одному місці не рухаючись. Тремтячими руками він підняв кристал « тобто, тепер тобі не потрібна наша домовленість…? Про секс кожний повний місяць..?»
Столас хитнув головою, і відчув легке розчарування. Він думав, що Бліцу сподобається або, що він хоча б буде радий, що їхньому договору прийшов. Однак він намагався заглушити це відчуття, шукаючи на обличчі біса хоча б якісь признаки зростаючого хвилювання або щастя. Але на його подив і легкий смуток на обличчі Бліца був страх. «Бліц, ти..»
«Хей Столас я піду віділлю на секунду?» несподівано сказав Бліц, підводячись та швидко йдучи в сторону ванної. Перш ніж Столас встиг щось сказати, біс одразу ж грюкнув дверима.
«Добре…» Принц моргнув на зачинені двері і схрестив свої довгі ноги очікуючи, доки біс повернеться. Кристал був покинутий десь на дивані, похований в подушках. Столас відчув маленький натяк на сум в своєму серці але швидко відкинув це почуття.
І ось так він побачив Бліца, згорнувшегося у клубок біля ванни, у подертому одязі, сльози котяться по заплаканому обличчю.
Столас вирішив піти подивитись до ванної після того як почув звуки падіння, що лунали зсередини.
«Бліці? У тебе там все добре?»
Питання залишилось без відповіді. Після стуків та ще декількох запитань, Столас обережно відчинив двері і побачив… ну..
На мить Столас зупинився і застиг, в його зіницях з’явилися маленькі цяточки білого світла, а тіло застигло коли він подивився на біса. «Бліц…?»
Бліц не відповів, натомість він вчепився в штори на яких вже були величезні діри. Біс бився в конвульсіях на кахельній підлозі, його одяг лежав пошматованим купами навколо маленького і тендітного на вигляд тіла. Столас був не впевнений чи Бліц бачить або чує його у своєму панічному стані але принц відчув сильне бажання допомогти йому, тому спробував ще раз. « Бліц, ти мене чуєш?» Обережно запитав він роблячи декілька кроків уперед.
На жаль це лише викликало ще більшу паніку коли Бліц побачив височенного птаха і почав відступати доки не врізався в стіну зі страхом в очах. «Н-ні….н-не чіпай»
«Все добре, все добре» Запевнив він його, присівши так щоб бути на рівні його очей але тримаючи дистанцію, щоб Бліц не почував себе в загрозі.
« Ніхто тебе чіпати не буде Бліц, не зараз.» він говорив в такому ж лагідному тоні яким він заспокоював маленьку Октавію, коли вона прокидалась від нічних жахіть. Столасу було все одно чому Бліц мав панічну атаку, його хвилювало тільки те, що він мав панічну атаку. І це було неправильно.
Бліц цього разу нічого не сказав, натомість лише відчайдушно задихався на підлозі, з його очей текли сльози, а хвіст бив туди-сюди наче батіг здіймаючись при найменшому звуці. Столас також нічого не казав, лише терпляче дивився на нього, чекаючи поки він сам заспокоїться або дасть дозвіл собі допомогти. Він продовжував заламувати тремтячі руки хвилюючись за Бліца, спостерігаючи за ним, відчуваючи повне безсилля, бо не може допомогти йому.
Після декількох хвилин, Столас піді двинувся трошки ближче викликаючи нову порцію страху у Бліца, злякано відступаючи його дихання все ще було важким. «Н-ні» схлипнув Бліц стискаючі роги закривавленими руками. «Ні…..ні….ні….НІ!»
« Бліц…Бліц, слухай» прошепотів Столас, нерішуче простягаючи руку. Бліц відсахнувся тож він забрав руку назад. « Слухай мій голос добре? Чуєш?»
Ще одно схлипування, тому Столас спитав ще раз. На цей раз біс здавалось принаймні трохи почув, оскільки тремтливо кивнув, в його очах все ще паніка та страх.
« Ти справляєшся дуже добре» запевнив його Столас «дуже добре… можеш подихати для мене?» Він намагався говорити м’яким тоном, щоб не налякати біса ще більше. Бліц дивився на нього так начебто він розмовляє на іншій мові тому птах поклав руку собі на груди. «Вдих, видих, вдих, видих… бачиш?»
Кивок…здавалось, що це добре але Бліцу все ще було важко. Він все ще задихався, тремтів, тому птах обережно поклав йому руки на груди. Коли біс почав тремтіти сильніше, він прошепотів. «Разом з моєю рукою, добре?» Він чекав доки Бліц кивне, перед тим як почати робити вправу дивлячись, щоб його супутник робив те саме.
Після декількох хвилин дихання і сам Бліц заспокоївся, або принаймні перестав задихатись, а останні сльози потекли по його обличчю, Столас обережно підтягнув його до себе. Бліц підняв на нього погляд, його обличчя було невинним як у дитини, «Шш» заспокійливо пробурмотів Столас, розтираючи груди круговими рухами. Це також часто допомагало заспокоїти Октавію, коли вона була ще маленькою , а зараз він знав, що Бліц не дуже чітко мислить і потребує турботи. «З тобою все добре, Бліц тут тебе ніхто не скривдить, обіцяю.»
«О-обіцяєш?» заскиглив біс, це було перше що він сказав за останній час. Відчуття полегшення захопило Столаса, це напевно був знак, що він вийшов з панічної атаки. Він кивнув і ніжно поцілував біса у лоба.
«Авжеж…Я ніколи не дозволю завдати тобі шкоди Бліц, нікому.»
***
М’які запашні бульбашки здіймалися до стелі, сузір’я над двома демонами мінялися як тіні та сонячне світло. Бліц неспокійно поворухнувся у світлі, поки не відчув як Столас плеснув його по плечу, щоб той сів на місце і вгамувався. Біс неохоче дозволив принцу помити себе, і не відчував нічого окрім сорому, коли згорбився у ванній голий перед Столасом, з усіх демонів.
«Можу я помити твої рога?» спитав Столас, дозволяючи одній руці впасти, коли як він сам сидів на стільчику біля ванни посміхаючись до Бліца, а той скупо кивнувши, міцніше притиснув ноги до грудей. Гаразд, добре це було приємно, коли м’які руки Столаса ковзали та промивали всі тріщинки та нерівності на його рогах але все одно це відчувалось неправильно.
«Ти знаєш, що твої рога дуже гарні?» хихикнув принц, проводячи рукою по товстим білим лініям. Він запевнився, що був ніжним і не робив боляче Бліцу коли мив його, намагався, щоб його голос був легким для розмови. Біс лише кивав, не розуміючи і не включаючись у розмову занурюючись в теплу воду, коли як свічки здіймали у повітря блакитні язики полум’я. Він вже давно забув про сором через те, що він голий перед Столасом та й взагалі перед будь-ким але Бліц відчував різницю між тим, коли вони трахалися, і тим ,що він дозволив принцу себе мити.
Через кілька хвилин Столас прибрав руки і поклав їх на бік, зацікавлено вивчаючи Бліца. Потім він потягнувся і погладив біса по обличчю і Бліц відчув як йому хочеться більше- почуття яке він зневажав. Він не хотів щоб Столас бачив його так, наче він потрібував його, він не хотів щоб Столас бачив його слабким, всі знали що ‘голуба кров’ пекла завжди прагнули знайти слабкості нижчого класу та використати їх.
Але він інший…
Бліц відкинув цю думку та ще глибше уткнувся головою в ноги, щоб Столас перестав його пестити. Принц все ж таки зупинився але біс практично відчував засмучений погляд що пронизує його, обличчя птаха було осяяне зорями і сузір’ями. Червоні очі Столаса перебігли від Бліца до згаданих сузір’їв. Він посміхнувся і показав на одне з них, на самому верху штор .
«Ця називається Урса Майор. Латиною це ‘Велика Ведмедиця’ - у мене є велика колекція книг про нічне небо але більшість інформації я черпаю з свого гримуара.» Столас замовк, коли згадав свою дуже-важливу-книгу і подивився на Бліца, коли як його рука, що вказувала на сузір’я опустилась назад і почала втирати мильну воду в потилицю біса.
Бліц тільки кивав, роблячи вигляд наче слухає і дивився на свій хвіст, що заходився туди-сюди, з того місця де він звисав з ванної капаючи водою на кахель. Столас схоже не заперечував, він просто використовував свою магію щоб зачерпнути воду назад у ванну, а сам зосередився на чищенні верхній частині тіла біса, балакаючи про щось одне, то тихо наспівуючи щось собі під ніс. Три хвилини пізніше Бліц почув як Столас встає і як табурет, на якому сидів птах заскрипів.
« Гаразд, гадаю ми закінчили» За помахом руки рушник зіскочив з вішака і змійкою поповз до Бліца, який накинув його на плечі і вискочив з ванни ступаючи на холодну підлогу. Він почував себе більш вразливим, бо густа бульбашкова маса більше не прикривала його тіло але Столас звертав на це абсолютно нуль уваги, натомість лагідно посміхаючись йому. « Вся моя одежа буде завеликою на тебе…але я можу піти знайти щось у Октавії.» Він залишив біса у ванній, сидячого на табуретці коли як сам пішов шукати щось у Октавії, що могло б бути по розміру для Бліца.
Біс зарився своїм тілом у дерев'яну табуретку, його дихання було тихим і неглибоким, коли як свою голову він поклав на золоті краї ванни, його очі тупо дивилися на те, як свічки випускають у повітря шлейфи аквамаринового диму. Йому було холодно, він почувався виснаженим та присоромленим. Присоромленим, тому що він дозволив Столасу побачити через його маску, побачити яким він був, коли не поводив себе ‘крутим’ та саркастичним. У його шлунку відкривалася діра, темна і порожня діра.
Дуже скоро Столас повернувся, несучи в руках стопку чорно-білого одягу. Бліц помітив як на одежі було багато зірок або черепів і він впевнився, що це насправді була одежа Октавії. Біс ніколи не був високої думки про принцесу але тепер він оцінив, ця одежа хоча б виглядала зручною. Столас люб’язно відвернувся, поки Бліц одягався. Принц розумів, що бісу некомфортно бути зараз голим перед ним і він не розвертався поки Бліц не сказав, що був повністю одягнутий. Рукава кофти були трішки задовгі але весь одяг був в самий раз. Біс весь час не підіймав очей з полу, дивлячись як синє світло від свічок віддзеркалюється на плитці. Він навіть не протестував, коли Столас легенько смикнув його за руку, та повів в спальню саджаючи на ліжко, ніжно погладжуючи по лицю та рогам.
« З тобою все гаразд, Бліці?» запитав Столас, його лице відображало занепокоєність щось, що Бліц ніколи не бачив, окрім Луни. Він мовчки кивнув, його хвіст обвив його ноги, а очі зафіксувались на ліжку. Він не хотів- не міг дивитись на нього зараз. Але ця відповідь не задовільнила принца. «Бліці» воркував він, потираючи великим пальцем його за підборіддя. «любий, будь ласка…подивись на мене. Мені потрібно знати, чи ти справді в порядку»
Червоне зустрілось з червоним, коли демони з’єднали погляди. Столас з любов’ю посміхнувся до нього і вперше в житті, Бліц зрозумів скільки в його очах чистої любові. Жодного сліду хтивості не залишилося. Тільки кохання. І це лякало Бліца більше всього. Він відвів погляд від Столаса і дозволив йому впасти на свої джинси з черепами.
«Я в порядку, Столас.» пробурмотів він, ігноруючи м’які дотики до свого обличчя та пестіння його опіків й країв рогів. Краєм ока він помітив, як у вищого демона з'явилися білі зіниці, які час від часу спалахували в очах, хоча вони були тьмянішими ніж зазвичай.
«Я знаю що це не так Бліц» Різка зміна прізвиська змусила біса здивовано глянути вгору, а потім знову опустити очі. Столас зітхнув і прибрав руки, поклавши їх собі на коліна. "Я добре тебе знаю-»
Це змусило погляд Бліца знову піднятись і його очі загорілись від роздратування. « Ні, не знаєш. Ти думаєш, що знаєш але насправді ні. І ти не хочеш мене знати»
Вони сиділи в тиші декілька моментів, оброблюючи слова Бліца але Столас лагідно похитав головою. «Бліц, будь ласка, тобі потрібно зрозуміти, в мене немає намірів зробити тобі боляче. Я хочу допомогти тобі, любий»
«Ніхто….» пробурмотів Бліц. Принц зацікавлено подивився, коли ці слова обірвалися але імп зміг закінчити це речення через декілька секунд. «Ніхто не може допомогти мені, Столас. І ти абсолютно точно не можеш, навіть зі своїм дурнуватим кристалом та тупою книжкою»
Ще одне зітхання від птаха, який поклав руку собі на обличчя. « Бліц я думав що допомагаю тобі, коли давав цей кристал. Я ніколи не хотів зробити тобі боляче.»
«Більш як привід мене позбутися.» насміхався біс, хвіст його ляскав як батіг. Столас з жахом подивився на цю сторону історії і затулив долонею обличчя, прикриваючи рот, бо очі його світилися.
«Мій любий…» він пробурмотів. Його погляд повернувся до колін, і Бліц був шокований коли побачив як сльоза котилась по обличчю Столаса. «Я не хотів….Я думав….Бліц я не думав що ти…»
«Що ж, неправильно подумав» пробурмотів Бліц, відвертаючи голову. Столас спробував простягнути йому руку, але біс лише знизав плечима. «Не…не переймайся….просто відпусти мене додому….Я не буду трахати тебе сьогодні.» Біс піднявся але Столас насправді поклав руку (блятьску руку) йому на зап’ястя.
«Почекай, почекай…Бліц, будь ласка залишся зі мною. На ніч. Нам не потрібно нічого робити , я просто хочу щоб ти залишився зі мою на ніч. Впевнитись, що з тобою все добре.»
На момент Бліц був готовий вже відкрити рота і сказати «ні». Відмовитись від того щоб залишитись тут, на трюк щоб обманути його на швидкий мінет або секс….але слова наче застрягли у нього в горлі і навіть коли він відкрив рота, все що з нього вийшло був дивний звук, який ніхто з них не міг перекласти.
«….так, добре.» нарешті прошепотів він, відводячи погляд соромлячись. Столас посміхнувся і відтягнув ковдру, запрошуючи поплескуючи по ній. З нерішучістю, Бліц заліз під покривала і дозволив закутати себе. Столас ліг поруч з ним.
«Можу я обійняти тебе?» прошепотів птах. Бліц сонно кивнув. Ліжко було зручне, але з доданим фактом Столаса який поклав руку йому на груди та підтягнув ближче до себе, він вже був заколисаний.
«Столас?..»
«Так, Бліц?»
«…дякую…за все»
Обличчя Столаса осяяла ледь помітна усмішка, і він з любов'ю погладив Бліц по голові. «Це в моє задоволення, любий.»
Два демона так і лежали, обіймаючись і притискаючись один до одного, невпевнені в своєму майбутньому. Але вони були впевненні в одному, вони зараз потрібні один одному.